Українська система освіти має (як на мій погляд) значну ваду - вона всім видає, а потім з усіх вимагає однакові результати.
У підсумку маємо, наприклад, три дитини - одна "гуманітарій" і бажала б розвивати ся у мовах, творчості, мистецтві; друга - математично-технічного спрямування або ж природничо-наукового і її спрямування оте шо нині називають тімс-ом; але є ще живчики-моторчики які прагнуть творити руками або всім тілом - спортсмени чи "ремісники"-"майстри".
Але ж кожному пруть косинуси, кожному слід виготовити шпаківню і кожному ж написати ессе чи скласти поему. Я перебільшую.
Разом з тим, якщо дитина втрачає можливість ознайомитися з навчальним предметом на рівні, котрий притаманний її природі, котрий потрібен у майбутньому, а натомість змушена вивчати на високому майже експертному рівні - то в результаті вона абсолютно втрачає здатність сприймати ВСЮ інформацію, пов'язану з тим навчальним предметом. І слово "пов'язану" не просто так вжито, бо логіка викладення і вивчення предметів така, що втративши один із "блоків" - його ні надолужити, ні обійти.

От і виходять випускники з "прогалинами", які у підсумку роблять підлітка некомпетентним.

І я досі не зустрів у жодній країні системи, яка б орієнтувалась на людину, а не на фінанси. Тому "престижні" заклади можете не наводити.